Вони вселили в тебе знов любов,Поїли вірою тебе в майбутнє,
І ти ожив! Ти дарував навчання знов!
Ти дарував дитинство незабутнє!
Йшли роки, й діти в школу йшли - ішли,
Ти вгадував в обличчях вже знайомі риси:
Колись за партами сиділи їх батьки,
А потім – вони внуків привели ще!
Та ось і серце тріщину дає,
Турбують фронтові серйозні рани.
В душі – ти зовсім ніби не старий,
Та старість все-таки прийшла зарані.
Ця старість – від душевних мук!
В тяжких роках страшної пустоти,
Коли залишили тебе на однині,
В людській недбалості та в забутті.
Не бійсь нічого, рідний наш ліцей!
Ми знов прийшли! Ми знов готові діять!
Ми не бажаємо лишатись в стороні!
Ми – просто небайдужі твої діти!
І хай старе в морщинах все лице,
Літа нещадно руйнували рідну школу,
Ти станеш кращим, обіцяєм це!
Ми не покинемо тебе в біді ніколи!
Ми покладем на це усе життя,
Але тебе – прославимо по світу!
І для історії тебе ми збережем!
Ми любимо тебе!
Ми – твої діти!
Немає коментарів:
Дописати коментар