Тихо сягає вечір землі,Тонуть смілянські будівлі в імлі,
Кожна історію власну має,
І таємниці свої зберігає.
Ось вирина з-за дерев наш ліцей.
Як дорогий нам будинок оцей!
Це – наша школа, наш храм наук!
Ми відчуваєм його серця стук!
Йому 100 років… Чи багато це, чи мало?!
Це плин історії, чиїсь трагічні долі,
Людської радості й печалі тут чимало!
Рахує час годинник наш поволі…
100 років для життя Галактики – краплина,
Проте їх мало прожива яка людина,
А для приміщення – це все звучить відносно,
Та все ж - в нас ювілей! Ласкаво просим!
Немає коментарів:
Дописати коментар